НА ЗЕМЛЕ ОТ ЗЕМНОЙ ТРЕВОГИ
Я застыл и не мог согреться
Говорили друзья о Боге
Говорили о мире в сердце.
Говорили, что Он всесилен
Растопить в душах черствых лед
Говорили, а я не верил
Что меня мой Господь найдет.
Он искал, я не знал, убегал
Он стучал, а грех впускал
Но, оставшись один ,я плакал
И в тревоге своей сгорал.
И я жил со своей обидой
Разрушал и творил кумиров
Но спасения не предвидел
Был я пленник грешного мира.
Погибая, в своих сомненьях
Я не знал, что меня кто-то ждет
Но однажды, встав на колени,
Я услышал -Господь идет.
Он пришел,и Его я узнал
Я обрел, что так долго искал
И теперь я от счастья плакал
И в раскаянье грех сгорал.
Прочитано 8065 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
* * * * * * * * - Наташа Дивак Буду с нетерпением ждать ваших откликов, спасибо всем вам. С ув., Наташа Дивак.
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
